Поделись:
Подпишись:

Подпишись и будь в курсе всех походоновостей!

Ваша Е-почта:

*Обещаем никому не предоставлять адрес вашей почты и не спамить
**Вы сможете отписаться в любой момент

Як ми бігли Х-Крим 2012

Як все почалося

КомандочкаОдного чудового осіннього дня пише мені Наташа, мов є от-така гонка, її знайомі беруть участь, давай і ми пробіжимся. Ну хіба я міг відмовитись? От і сформувалася у нас командочка – я і Наташа – обоє ні разу не брали участь в подібних заходах. Але це нас не зупинило і навіть не лякало. Дізнаюся, що від Білої Церкви буде ще дві команди. З Ванєчкою спілкуюся на Дні туризму, він ділиться досвідом та секретами. Загораюся його ентузіазмом на боротьбу і звоню Наташі, розповідаю їй все. Вона в шоці. Але потім мене попускає, згадую, що головна ціль для нас – отримати максимум задоволення, біжим лише для себе. Перед самою реєстрацією до нас приєднується Вадим – друг Наташи, тепер нас троє. Збираю потрібну снарягу і ми готові до від’їзду. Але біда з квиточками. Я їду на передень змагань, Наташу з роботи не відпускають і вона добирається до місця за півгодини до початку гонки. Хоча гонка для неї почалася ще вчора, коли з рюкзаком доганяла потяг – добре, що догнала, а то було б не добре)

Пригодницька гонка Х-Крим 2012

Біля 12.00 наша команда на старті. Я – капітан, Наташа – орієнтатор (саме так:), На траверсіВадим – штурман (до того ж самий досвідчений серед нас). В 12.05 старт. Орги відразу «порадували» - показали на сусідню вершину і сказали, що старт там. Всі розвернулись і напряму полізли до КП «Старт». Цей сюрприз примусив нас змінити тактику проходження. Замість запланованих печер йдемо брати КП 111, надто близько воно виявилося. А поряд 110 і 210 – траверс. Потрібний район знаходимо скоро, а от щоб знайти  саме КП прийшлося покружляти десь півгодини. Воно виявилося далі, ніж відмічено на карті. Спецетап – траверс вертикального скального участку проходимо без особливих проблем. Наташа спочатку переживає, трохи боїться – воно й зрозуміло, весь досвід роботи з мотузками – два заняття на скалодромі НАУ. Пояснюємо що да як, вона збирається і чудово проходить траверс. Така схема була характерна для всіх техетапівУлыбка Далі швидко беремо ще два КП і виходимо до тиру. У нас лише одне попадання і 20 хвилин «відсидки». А ми й не проти)) П’ємо чайок, відпочиваємо. Вирішуємо йти разом з командою «Дєткі». Марина та Діма були хорошою компанією, наші цілі та темп співпадали, а разом веселіше.

Під час проходження гонки у «Дєток» з’явилася ще одна ціль – відірватися від «Одуванчіков» (обидві назви не офіційні). Це виявилося не складно – сходимо з дороги і йдемо по азимуту до наступного КП. Йдемо через повну жо.. і тихо матюкаємося. Ну чому нам не ходилось по дорогах? Після години крутих схилів і серйозних завалів виходимо дорогу. Дорогу, яка була дорогою років 50 тому.. Все ж це значно краще чим просто йти по лісу. 224-те КП беремо вже в сутінках а до 213 спускаємося затемно. Спецетап – сітка. Дімі цей етап не дуже сподобався, він проходить повільно, його підганяють. В результаті всі вислуховують дозу відбірного мата. Не варто торопити людину, коли вона лізе. Наступні КП знаходяться на тур стоянці «Водяна балка» джпс малює трек і ми вирушаємо. В темноті пропускаємо потрібний поворот, але швидко це розуміємо і вертаємось. Виходимо до КП 212,312 без проблем. Спецетап «Розтяжки» ми з Вадімом з успіхом провалюємо і сидимо на КП 15 хвилин. Оці одсідки нас взагалі не лякали, так як ми і самі там сиділи значно довше. Поки кофейку поп’єш, поки продумаєш подальший шлях.. От тут то у нас і вийшла перша накладка. Щоб не йти путаними лісовими дорогами, вирішили пройти через Щебетовку. Ну а що, КРЮК 10 КМ НЕ КРЮК, ЯКЩО ВІН ЗА ПИВОМ. В Щебетовці випили по бутилочці, заматали пластиром мозолі Марини і вирушили далі. Спочатку по трасі. Надпис «3 км до Коктебеля» заставив серйозно задуматись: «А чи потрібні нам ті КП, коли море так поряд?». Проявивши залізну силу волі ми не піддалися спокусі і пішли до КП 223. Шлях пролягав через виноградники, що порадувало шлунок.

ненависний матрацКП дюльфер

На КП зустріли двох велосипедистів, показали їм де пікнуть і пішли на воду. На шляху наткнулися на табличку «Об’єкт під охороною, вхід заборонено». Ну певно, табличка не для нас писана, тож ми йдемо далі. Буквально через кулька метрів нас зустрічає лай собак і з десяток пар очей, що світяться зеленим в темряві. Собаки подіяли на нас набагато краще якихось там табличок і примусили повернути назад, обходимо стрьомне місце виноградниками та полем. Біля третьої години ночі ми добираємося до озера, що примітно, через декілька хвилин сюди під’їжджають наші знайомі велосипедисти! За КП 221 дається аж 8 балів, тож дуже хотілося його взяти. Біля четвертої години надуваємо плавзасоби – матраци та круги – потрібно проплисти більше 200 метрів. Холодно, темно.. Нехотя ліземо в воду. Думаю, в Наташи був матрац з моторчиком, так як плила вона в два рази швидше, ніж я. Перше водне КП буквально в 20-30 метрах від берега, до нього допливаємо без проблем. Друге десь в 110. Поки догріб – задовбався, а ще гребти до берега. Замерзаю, праву ногу пробують схопити судороги, але минається. Поки допливаю до берега, бачу, що Наташа пливе другий раз – деякі речі залишились на березі, примусили плавати ще раз. Вилажу на берег, мене трусить, надзвичайно холодно. Другий раз я ні за що не поплив би. Наточка мій герой))) Припливають хлопці, мабуть, коньяк їх зігрів, бо щось їм не холодно. Знаходяться ще залишені речі і вони теж пливуть заново. Фліс відігріває і повертає до життя. По полю піднімаємося на дорогу, що веде на вершину Коклюк, тут знаходиться етап дюльфер. Розумію, що якщо підемо сюди, ніяк не встигнемо на печери, а там дуже багато балів і уже знайома місцевість. Пропоную відмовитись від дюльфера і бігти до печер. Щоб встигнути їх пройти і повернутися до фінішу вчасно прийшлося б реально швидко йти. Цей перехід угробив би команду і після спорів та роздумів ми таки йдемо на дюльфер. нагородження десь там, за спинами)Такий промах в тактиці (не взяті КП біля печер) мене здорово вибісив і спортив настрій години на чотири. Якби поряд не було людинки, яка всяко намагалася мені його піднять і розвеселить (дякую), то й весь день ходив би злий.. А може й не один.. На плато Коклюк знайшов чабан чай, це мене дуже порадувало, так як запаси вдома закінчились, а пити я його люблю. Судді на етапі були добрі та відзивчиві, не порівняти з минулим. Дюльфера було всього 20 метрів, мало(( На вершині зустріли схід сонця, пофоткалися, а вдалечині цим часом парила повітряна куля.

Перед нами було ще три КП по дорозі на фініш і вдосталь часу. Це повністю розслабило і йшли ми вже не поспішаючи. Фінішували десь в 11.30.

Підбиваючи підсумки

Джпс показав 60 пройдених км. Особисто для мене, як і для інших членів команди це рекорд по кілометражу за один переход. Але для 24 годин це дуже мало. Балів набрали менше, ніж розраховував, треба придержуватися початкової тактики, а не страдать єрундой. Багато часу було потрачено на відпочинок на КП та на «прогулянку за пивом» в Щебетовку.

Але загалом я задоволений, вважаю, що як на перший раз ми пройшли непогано і досягли своєї цілі – отримати максимум задоволення від гонки. Загального рейтингу ще немає, а все ж цікаво, що набігали.

Хочеться подякувати членам команди за чудово проведений час та оргам за гонку, все було на найвищому рівні.